Вадим Логачов
І все ж, де проходив маршрут Великого Шовкового шляху? Попробуємо нанести на карті Євразії цю лінію.
Зрозуміло, що ця лінія буде не одною. Зміна епох, виникнення нових держав і народів, війни, наукові пошуки і географічні відкриття призводили до виникнення й нових торгових маршрутів і зникнення старих. Товсті, тонкі, а десь і пунктирні лінії на нашій карті будуть постійно ділитися і розділятися, обриватися і виникати знову.
Проглянув надруковані у різних джерелах карти ВШШ, можна прийти до простого висновку: маршрути давніші і сучасні наносилися достатньо вільно, раз – і ми пройшли Гіндукуш, два – за нами Памір. Насправді, по деяким таким маршрутам пройти можливо, але лише за допомогою літака…
Наносимо. Пункт А. Загальноприйняте початкове місце – це древня столиця Китаю Чаньань (суч. Сіань), а кінцевий пункт Б – умовно, древнє місто Тір на березі Середземного моря. По прямій – 10000 км., чверть довжини екватора. Найкоротший шлях з одного пункту до другого – це пряма, але каравани по такому маршруту не пройдуть, оскільки на їх шляху виникнуть перепони. Відмітимо їх на нашій карті – це гори, пустелі, ріки. Четверта перепона – це, відмітимо так, геополітична ситуація. Щоб з нею розібратися, потрібно хоча б дещо знати про історію розвитку держав і народів Близького і Середнього Сходу в древні і середні часи.
В Інтернет заглядати не будемо, а візьмемо матеріал із відомих джерел:
1. Монументальна праця Б.Г. Гафурова «Таджики»;
2. Повість В.А. Обручева «В дебрях Ценральной Азии»;
3. Книга В.І. Саріаніді «Бактрия сквозь мглу векав», і книга невтомного дослідника Паміру, вченого секретаря перших таджико-памірських експедицій П.Н. Лукницького «Путешествие по Памиру».
Головні етапи середньовікової історії Середньої Азії:
1. Епоха бронзи (II тис. до н.е. – VI ст. до н.е.) На території Середньої Азії мешкають племена і народності іранської етничної групи – согдійці, бак трійці, маргіанці, хорезмійці, парфяни, різні племена саків та ін. Навчилися плавити залізо, з’являються перші міста. Землеробство, тваринництво перетворюються у головні галузі господарства. Виникнення Зороастризму, культ Митри.
2. Ахаменидська держава (V-IV ст. до н.е.) Об’єднання в складі однієї держави різних древньосхідних країн і народів. Досить важливий центр – Бактерія. Через нього проходив караванний шлях на древній Іран і Вавілон. Поява перших чеканних монет.
3. 334 р. до н.е. греко-македонські війська Олександра Македонського увірвалися в Середню Азію. Дарій III розбитий. Захвачено Вавілон, Сузи, Персеполь, Пасагедь. Після захвату півночі (суч. Афганістан) греко-македонці через гіндукушські перевали рушили на Індію.
4. Селевкідська держава, розквіт грецької Бактерії (III-II ст. до н.е.). Столиця Бактерії – місто Бактри (20 км. від сучасного Мазарі-Шеріф). Греко-елінська культура переплітається з буддійськими пам’ятниками і пам’ятниками зороастризму. По торговій дорозі від Тигру до Бактра будуються нові міста і поселення (одних Олександрій біля десятку). Чеканяться монети, на лицевій стороні яких місцевий цар, а на зворотній – грецький бог. По торгівельним шляхам, які йдуть через сучасний Кабул, з північної Індії і міста Бастр і Согд проникає буддизм.
5. II-I ст. до н.е. – армади кочівників (юечжі, масагети, а потім саки) захвачують Мовераннах (більша частина території Середньої Азії). Виникають нові держави. В районі Фергани – держава Давань. Тут особливо славилися ферганські коні – аргамаки – заздрість аристократів сусідніх країн. Китайці вважали, що ці коні потіють кров’ю і називали небесними і божественними (їх потокровність насправді – це результат проїдання шкіри паразитами). Цей час і вважається початком виникнення Шовкового Шляху.
6. I-II ст. н.е. Кушанське царство. Величезна територія – Північна Індія, Афганістан Середня Азія, Східний Туркестан. Посилюється вплив буддизму. На монетах перестають чеканити грецьких богів. Будуються нові міста по рікам Амудар’я, Сирдар’я , Зеравшан ( по лініям торгових магістралей). На захід в Рим ідуть торгові каравани з шовком, товарами з заліза, бронзові зеркала (так, є відомості, що у Парфян уже в середині I ст. до н е. були знамена із шовку). На схід – в Китай та Індію йшли одіяла із шерсті, різні тканини, шкіра з овець, зброя, коні, зерно.
7. III ст. н.е. Сасанідська держава. Столиця Герат.
8. IV-VI ст. Середня Азія під владою ефталінів-кочівників.
9. У VI ст. далеко від кордону Середньої Азії на Алтаї виникає державне утворення, яке зіграло важливу роль в історії Середньої Азії – тюрський каганат (VI-VIII ст.). Утворюється величезна кочова імперія, яка охопила простір від Кореї до Причорномор’я. Китай перетворився фактично у васала тюрок й відкупився від них виплатою колосальною кожний рік контрибуцією. Але величезній тюрській державі не судилося лишатися єдиною. Розпочалися міжусобні війни і на початку VII ст. каганат розпався на декілька окремих держав.
10. Тохаристан. VI-VIII ст. н.е. Займав територію – південь Таджикистану, частину Узбекистану (Сухардар’їнська обл.), північні області Афганістану. На території Бадахшану добували благородний лал (шпінель) і лазурит. В Китаї лазурит називали хотанським каменем. Цінувалися тохаристанські коні.
11. VIII ст. – завоювання Середньої Азії арабами, поступове розповсюдження по всій території мусульманської релігії. 751 рік – таласька битва. Недалеко від міста Тараз араби були зупинені китайськими військами. Дальші цього місця до самої Джунгарії виникає буферна зона між мусульманами і китайцями.
12. IX-Х ст. н.е. – виникнення держави Саманідів. Столиця Бухара. Об’єднання Хорасана і Мувераннахра.
13. ХI ст. – Караханіди. Султан Махмуд Газневід прославився своїми жорстокими набігами на Індію.
14. ХII ст. – виникнення держав Сельджуків, Гуридів. На північному сході держава Кара-китаїв зі столицею в Баласагуне. Розквіт торгівлі між Сходом і Заходом. Змінюється асортимент товарів. Частіше зустрічаються предмети для особистого користування широких прошарків населення і потреб ремісничої промисловості. Караванний шлях розпочинається з побережних середземноморських країн, проходив через Багдад, Хамадан, Нішапур, Мерв, Амуль і на Бухару, звідтіля через Самарканд, Шаш, Тараз, Баласагун, Суяб та південний берег Ісик-Куля, вів в Моголію і Китай.
Каравани були, бувало, досить великі. Наприклад, Ібн Фадлан, який у 921-922 р.р. брав участь в якості вченого секретаря посольства халіфа Муктадира в царство волгських болгар, заявив, що караван посла складався з 5 тисяч осіб і 3 тисяч коней, не враховуючи верблюдів. З караванами часто їздили не лише купці, але й мілкі ремісники, майстри, вчені, художники та просто подорожуючі. Часто каравани супроводжували військові загони.
15. ХIII ст. – завоювання Середньої Азії татаро-монголами. Провідниками військ Чингіз-хана були купці із Хорезмшаха. Це вони вели передові загони синів Чингіза по маршрутам Великого Шовкового Шляху. Війська збиралися в Джунгарії і Внутрішній Монголії, прямували по джунгарському коридору і через джунгарські ворота виривалися на стратегічний простір чу-ілійської долини. Після взяття Отара (1219 р.) прийшов кінець Бухарі і всій бухарській оазі. Пав Самарканд, Термез, Ургенч та десятки інших міст Хорасана, Балха і всього Мавераннахра. В результаті грабежів і пожеж міста Середньої Азії перетворилися в зруйновані гори, а населення було масово знищено. Майже зупинилося сільське господарство і торгівля.
В цей час з відкриттям нових морських шляхів між Сходом і Заходом, складна геополітична ситуація на території Середньої Азії, привели до закриття основних маршрутів Великого Шовкового Шляху.
16. Протиріччя та ворожнеча шиїтського Ірану з сусідами також в якійсь мірі повпливали на закриття торгівельних шляхів в районах Передньої і Центральної Азії.
Отже, які були основні маршрути Великого Шовкового Шляху?
Для зручності визначимо їх як Північний (Чу-Ілійський), Центральний (Ферганський) і Південний (Памірський) маршрути ( див. для зручності мою карту).