Модель втілення

Екскурс в історію Шовкового шляху

Знаменитий Шовковий шлях – загальна назва унікальних трансазійських торгівельних караванних доріг від II віку до н.е. до ХVI віку н.е. Шлях, довжиною більше 13 тисяч кілометрів, проходив по величезній лісостеповій зоні Євразійського континенту і зв’язував Китай, Індію, Персію з Візантією, Римом, Древньою Руссю і всією Європою.

Коли війни переривали основний Ш.ш., він проходив через Південну і Західну Аравію, підтримуючи торгівлю Далекого Сходу із Середземномор’ям і Європою.

Ш.ш. отримав свою назву в зв’язку з тим, що основним товаром, який перевозився по ньому і цінився у всьому світі, був китайський шовк. Уздовж караванних доріг виникали також поселення зі складами товарів, які потрібно було охороняти, і постоялі двори, тут же велась місцева торгівля і селилися ремісники. Кочівники ж забезпечували каравани різним необхідним господарським начинням, скотом, гужовим транспортом, провідниками, озброєною охороною і отримували податки за прохід по своїй території.

На початку існування Ш.ш. велась боротьба між Римом і Парфією за перевагу на посередницьку торгівлю. В V-VI вв. значна його частина перебувала в руках іранських та согдійських купців, а після утворення Арабського Халіфату (VII в.) – арабських.

Ш.ш. сприяв зміцненню та розширенню торгівельних і культурних зв’язків народів Азії і Європи. Він функціонував також як регулярна дипломатична артерія. З XIV в. його значення по причині розвитку мореплавання стало падати.

З проведенням у вересні 1998 року в Баку, столиці Азербайджану, Міжнародної конференції «Відродження стародавнього Ш.ш.», пов’язаної з налагодженням транспортного коридору «Європа-Кавказ-Азія», та утворення штаб-квартири ГУАМ у столиці України – Києві, Ш.ш. отримав свій новітній подих.

Ш.ш. з’єднує два континенти – Європи і Азії – і гармонізує стосунки народів. Він не лише символ дороги як категорії простору.

Пам’ятаймо також: український народ – автохтони на території Євразії, і по Україні проходить головний суходільний шлях з Азії до Європи, як і те, що серце землі – Великий арійський пояс – Карпати, Кавказ, Алтай, Туркестан, Памір, Гобі, Тібет.

Який напрямок чи напрямки розвитку великого суспільства?
Куди і до чого прямує, в чиїх інтересах його рух насправді?
І основне – чи є у нього майбутнє?
В останні роки ці та деякі інші теми майже не розглядаються. На них накладено ніби табу. Утім досить важливо знати, що буде з кожним, що може з ним статися. Було б зовсім дивно, коли б хтось, сідаючи в літак чи інший транспорт, не розумів, куди той рухається. Проте з людським буттям відбувається щось на зразок зазначеного. І це при тому, що існують і посилюються кризові регіональні і глобальні проблеми людства, подолати які наодинці неможливо. Наприклад:
1. Забруднення навколишнього середовища, глобальна криза земних і водних ресурсів та скупчення міст.
2. Сировинно-енергетична криза та вибух народонаселення.
3. Зростаюча духовна неміць переважної більшості населення, дисбаланс між людською і природною системами та екологічна деградація.
4. Зростання військових конфліктів, поширення міжнародного тероризму, глобальні торгівельні війни та відмивання грошей.
5. Поширення генетично модифікованих продуктів, спалахи інфекційних захворювань та активізація біологічно запрограмованих вад людини.
6. Міжконфесійне протистояння та посилення міграційних процесів.
7. Глобальна нерівність і соціальна несправедливість.
8. Ізоляція «третього світу» від досягнень світової технології та загроза «контрольованого суспільства».
9. Надзвичайно високе зростання радіаційного фону Землі та його вплив на глибинне «дихання» планети.
10. «Озонові дири» та глобальне потепління клімату.
І все ж таки, які шляхи ведуть до існуючого майбутнього?
Які ключі до нього і можливі механізми реалізації?
Надаємо декілька листів керівника «Центру «Євро-Азія» – III тисячоліття» Гречки Михайла до свого молодого співвітчизника.
Лист I Україна-Київ
Якось ти запитав мене, мій друже, співвітчизнику, чи займе гідне місце в геополітичній та планетарній системах держав одна з наймолодших по своїй назві країн нашої планети – Україна?
Я не став відразу давати тобі відповідь, добре розуміючи, що коротке моє пояснення тебе не задовольнить. Але тепер, користуючись нагодою ще раз нагадати тобі про себе, спробую все ж таки відповісти, хоча й передбачаю, що з деякими моїми міркуваннями ти, мабуть, не зовсім погодишся. Я переконаний, що з часом все стане на своє місце, і ти, як значно молодший від мене, пересвідчишся у всьому сам.
Україна – дар Природи. Її унікальне геостратегічне та географічне розташування в планетарній системі держав, майже на “перетині світів», надзвичайно важливе та досить впливове: займаючи центральне місце на Європейському континенті, вона знаходиться на шляху руху товарів, людських і сировинних ресурсів між Азією і Європою, є їхнім енергетичним об’єднуючим егрегором в Євразії. І ти вірно помітив, мій друже: до всього цього – вона мало змінилася ще з тих давніх часів, коли через її землі йшла гілка знаменитого Шовкового шляху.
Й до сьогодні яскравим свідченням цьому є мирне життя її народу, багаторічна безперебійна діяльність та повна безпека трансконтинентальних нафто-газопроводів, електро- й авіаліній та інших стратегічно важливих об’єктів, які знаходяться чи проходять по її території, одночасно надаючи Україні досить суттєві можливості в сучасних економічних відносинах зі Сходом і Заходом. Будівництво ж вкрай необхідних для двох континентів нових трансконтинентальних нафтопроводів, автошляхів і автобанів, трансєвразійської магістралі, яка з’єднає країни Північної Європи з Середньою Азією, приєднавшись в Алма-Ати з дорогою, перетинаючою Тань-Шань і Сіньцянь в напрямку Пекіна, в т. числі швидкісної залізниці Європа-Азія (на повітряній подушці чи інших спеціальних системах), яка, як новітній подих «Шовкового шляху», перетне Чоп-Дніпропетровськ-Волгоград-Теджент-Мешхед і вийде також на Китай, та створення нормально діючого кабельного та світловолоконного телефонного зв’язку і теле-радіокомунікацій забезпечить ефективне функціонування сучасно діючої і майбутньої міжнародної економічної інфраструктури.
Я також впевнений, що подальший розвиток такої інфраструктури обов’язково приведе до активізації та розширення зовнішньої торгівлі і міжнародного туризму, що досить добре для майбутнього мирного життя регіону в цілому. Україна ж своїми тісними зв’язками між заходом і сходом, півднем і північчю займає стратегічну позицію, її потенціал дозволяє не лише ініціювати, але й формувати необхідні регіональні і субрегіональні об’єднання і вести міжрегіональні діалоги. Схід і Захід зустрінуться тут, як і колись, без конфліктів і війн, без розподілу на нації, раси і колір тіла.
Не думай, що я забув про Чорне море, про ці морські ворота України. З давніх-давен Чорне море з’єднувало Україну з країнами неосяжного арабо-мусульманського світу і, навпаки, їх, через Україну, з Європою. Його ж узбережжя, завдяки природній красі, зручності у всьому та помірному кліматі перетвориться в центр відпочинку, особливо в період найспекотніших місяців у країнах Півдня і Сходу. Крим, без сумніву, очікує доля сучасного Монако в Європі.
Що ж стосується Києва, то це – вічне місто, воно існує протягом тисячоліть і стало легендарним, має величезні інтелектуальні, наукові, духовні, культурні та матеріальні цінності, які є не лише його особистим здобутком, а й випромінюються у світовий простір. Саме завдяки феномену Києва столиця України стає одним зі світових центрів фінансово-банківського капіталу, різноманітних виставок, симпозіумів, конференцій, нарад та широкого спектру зустрічей представників найрізноманітнішого міжнародного рівня.
Отже, я переконливо стверджую: природно, історично і географічно Україна була і залишається геополітично й економічно надзвичайно важливою територіальною частиною Європи, дійсне перетворення її у державу світового рівня не просто можливе – це реальність недалекого майбутнього. Це дійсно ще й тому, що український народ, як один із найдавніших народів, несучи генетичну пам’ять та лише добрі стосунки з усіма без винятку, продовжує зберігати миролюбну історичну суть свого етносу.
Україна, хоч і є однією із наймолодших держав нашої Землі, але, на відміну від інших країн собі подібних, ще з 1945 року є одною з 50 держав-засновниць ООН, яка, як тобі відомо, з’явилася на світ з основною метою: подальшого укріплення міжнародного миру та безпеки на планеті.
Україна, як незалежна держава, не мала військових конфліктів. Відсутні у неї і територіальні претензії, прояви екстремізму і генетичної ворожнечі. Її громадяни сповідують свої релігії і при всій фантастичній культурній, мовній і генетичній їхній різниці – утворюють єдиний народ. Тут відбулось їхнє об’єднання не лише політичною владою, а й сутністю роду та вірувань, і не на фізичному насильстві, а на добровільній згоді. Таке – не випадковість.
Доля розпорядилася так, що Україна знаходиться на порубіжжі іудео-християнського та мусульманського світів, а формування українського народу проходило у тісному контакті з європейцями та азіатами і на території зіткнення унікальних їхніх культур та релігій, дифузія цінностей котрих суттєво вплинула на становлення євро-азійського характеру та консолідацію народу України. Цьому сприяв і суспільний їх устрій, який не протиставляв людей один одному. Зайнявши свою духовну, культурну і соціально-політичну нішу, існуючі тут цілющі сили добре впливають на свідомість, поведінку та спосіб життя громадян. І, як результат, не етно-конфесійне розшарування, а віротерпіння та постійне залагодження мирних і плідних стосунків прижились серед людей. Можливо, це відбувалося ще й тому, що Україна – Тілець, найдревніше сузір’я в Зодіаці, який, як відомо, має величезні життєствердні сили, якому навіть зірки благоволять особливо. То ж і в тих, хто проживає на її території, загальний інтерес до мирного життя завжди співпадає. А в злагоді підніметься й мала держава, в розбраті – розвалиться найбільша.
Україна й надалі буде безконфліктною державою, її історія стає історією її громадян, оскільки різноманітність її люду виходить з єдиної древньої системи цінностей, в основі якої – спільне коріння. Про це говорив пророк Магомет: «Іудеї та християни – брати мусульман».
Отже, міркуй сам, мій друже, співвітчизнику, про місце України як європейської держави з унікальним геостратегічним розташуванням, з могутнім матеріальним, природним, духовним, науково-технічним потенціалом в планетарній і регіональній системах держав. Я ж впевнений: Україна поновить свою життєву активність, і з її участю відбудеться євразійський ренесанс.
Будь здоровий.
Лист II Співтовариство «Євро-Азія»
Мені якраз до вподоби твої міркування, мій друже, співвітчизнику: вони добре продумані, а тому виважені, не розкидані, тематично спрямовані і не вузькозорі, до того ж – всеохоплюючі. Іншими словами, свідчать вони не про погляд в майбутнє звичайної молодої людини, пізнання та цікавість якої не завжди постійні і, як наслідок, – не глибокі. Отже, коли і я поділюся з тобою своїм баченням всього того, про що ти говорив мені, воно стане тобі не лише в нагоді, а й піде на користь, у чому я переконаний. Тому наберись терпіння, мій друже, співвітчизнику, вислухай і мене.
Нещодавно ти запитував мене: «Що таке шлях в майбутнє»?. Таке чи подібне питання виникало за всіх часів, і відповіді на нього різнилися. Я впевнений, що ти досить добре обізнаний в історії, мій друже, тож не стану їх переказувати, лише нагадую тобі, що в основі майже усіх тих відповідей була й лишається в наш час надзвичайно проста і ясна думка: в майбутнє потрібно йти разом. Хоч ти досить вірно помітив і сам, все ж таки зазначу: так, як це питання постало тепер, воно ніколи не стояло.
Передбачаю твої заперечення про те, що існують і протилежні погляди. Так, я погоджуюсь з тобою. Але не можу їх прийняти, поскільки переконаний у тому, що міра впливу окремої людини на історію людства не настільки вже й значна, хоч це помилково сприймається більшістю людства навпаки. Саме в появі та розвитку нових людських співтовариств, за якими стоятимуть різні народи, а в майбутньому навіть раси, а не окремі особистості, нехай вони геніальні й ініціативні, – і є шлях в майбутнє!
Пам’ятаєш вислів самого Сенеки, який залишається застереженням для всіх нас: «Між людьми співтовариство було непорушним до тих часів, доки жадоба не розвалила всіляку спільноту і не стала причиною бідності навіть для тих, кого збагатила. Вони, прагнучи мати власність, перестали володіти усім». Утворилося надприродне обличчя світу, і воно в наш час проявляється все очевидніше. Тож як і в доісторичну епоху об’єднання в сім’ї, а потім в роди відбулося в силу життєвої необхідності, так і з середини ХХ століття виникла необхідність в кооперації Людства не з чийогось бажання, а як імператив його виживання.
Інтеграційною основою його кооперації стали міжнародні регіональні співтовариства. В Європі – ЄС, в Південній Америці – МЕРКАСУЛ, в Північній Америці – НАФТА, на Євразійському континенті – СНД(Євразес), в Південно-Східній Азії – АСЕАН, в Південно-Західній і Південній Азії та Африці – ЛАД і ОАЕ, діють і інші. Відбувається не поділ світу на протилежні блоки, а утворюються геополітичні центри, навколо яких на рівноправній основі консолідуються держави, зацікавлені у вільній торгівлі та відкритому спілкуванні громадян. Країни АСЕАН навіть заявили, що активно добиватимуться створення всесвітньої системи відкритої торгівлі.
Таким чином, мій друже, все ще зберігаючи свої характерні риси, початок століття більш сміливо розриває існуючі штучні бар’єри і всілякі забобони, тому що пласт загальнолюдських цінностей в культурі, моралі, науці, економіці, політиці стає значно вагомішим від пласта антагоністичних і ідеологічних відносин. Новий світовий порядок виходить з реального життя. Як за епохою Риби обов’язково приходить епоха Водолія, основною рисою якої є більш широке енергетичне об’єднання людей і країн, так і стереотипи масової свідомості про Схід-Захід, Північ-Південь, сформовані на основі минулих уявлень, поступово неодмінно зміняться. В протилежному випадку, людська діяльність лишається глобальної цілі і стане безглуздою.
На підтвердження останнього, передусім, нагадаю тобі: в I тисячолітті н.е. населення Землі складало 250 мільйонів. За вісімсот років свого життя, тобто у ХVIII ст., землян було вже 1 мільярд 600 мільйонів. У наш час, тобто всього лише за 200 років, нас – біля 7 мільярдів. При такому поступі – у 2050 році, через якихось 50 років, населення буде не менше 9 мільярдів. А оскільки споживчі апетити землян вийшли за межі поміркованості і перевищили міру достатнього, то вони від очевидного нестатку стають дедалі егоїстичнішими та агресивнішими. Коли ж згадати появу низки зовсім нових проблем, які Світ, все ще перебуваючи роз’єднаним, так і не вирішив, життя наших нащадків, тим більше нащадків останніх, аж ніяк солодким не буде.
Отже, доки час ще є, необхідно по-іншому подивитися й на Євразійський континент, який, на мою думку, потребує досить швидкої реорганізації. На заваді їй не повинні стати навіть ті окремі життєздатні національні держави, які все ще не позбулися своїх тимчасових коньюктурних інтересів, хоча й досить сміливо ідуть своїм, але все ж таки не стратегичним шляхом розвитку. Добрим поступом такої реорганізації стане відновлення вкрай небхідного для всіх євразійців новітнього подиху Шовкового шляху.
Як на мене – це найбільш гуманний крок держав Східної і Західної Євразії і їхніх народів для продовження нормального свого розвитку, найкраща альтернатива війнам, військовим конфліктам та різного роду економічним агресіям. Як новітній подих ХХI століття, відновлення Шовкового шляху неодмінно призведе до еволюційної появи на євразійському континенті нових співтовариств, колективна енергія народів яких обов’язково буде спрямована пердовсім на вирішення загальнолюдських спільних проблем. При цьому їхня енергія з руйнівної сили стане розбудовчою, а самі проблеми виступлять як спонукальний механізм діяльності людей з цілком зрозумілою для них метою. Тобто відбуватиметься саме так, як проходить процес розвитку в природі. Утвориться гігантський пояс стабільності, в міцній основі якого мирно співіснуватимуть православно-християнська, ісламська, іудейська і конфуціанська системи людських поглядів та цінностей.
І останнє, мій друже, співвітчизнику. Існуючі людські співтовариства та поява нових є необхідним продовженням самої природи. Як і людина на початку своєї еволюції була більше твариною, перетворюючись поступово на Людину, так розвиваються і співтовариства. Тому нове євразійське Співтовариство обов’язково відбудеться і відбудеться на вищому, ніж сучасний, рівні. А це – шлях в майбутнє самого Людства.
Будь здоровий.
Лист III                       Євразії – вільне Співтовариство



Вільне Співтовариство націй і народів, утворене з автономних і суверенних держав його членів – зовсім не утопія. Величезна життєтворча сила його відродження, небачене піднесення, без сумніву, охопить держави та народи на новітньому Шовковому шляху. Він стане інтеграційною основою євразійського Співтовариства і створить також притягуючі до себе його складові – духовно-інтелектуальні центри. Але як в природі все відбувається не відразу, так і його становлення потребує певного часу.

Які ж країни могли б увійти до складу Співтовариства? Велика криза, яка охопила різні народи, і існуючі загрозливі проблеми, спонукають всіх до більш активної співпраці. Але центральноєвразійським країнам, таким як Казахстан, Іран, Узбекистан, Туркменистан, Киргизстан, Таджикистан, Росія, Україна, Білорусь, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова, Польща, Чехія, Словакія, Угорщина, Болгарія, Македонія, Словенія, Сербія, Хорватія, Чорногорія, Боснія, Герцоговина, Ірак, Ліван, Саудівська Аравія, Іорданія, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн, Ізраїль, Йємен, Турція, Греція – самою Долею визначено їх об’єднання.

Шлях до нього ще не може бути досить популярним. Мабуть ще й тому, що свідомість переважної більшості людей обмежена рамками старих стандартів, а з точки зору спрощеної логіки Співтовариство виглядає ніби безглуздям. Але це зовсім не так. Географічно і історично величезні простори євразійських степів були й лишаються прабатьківщиною багатьох сучасних народів, є їх спільною соціально-економічною ємністю. Вона й до нині являє арабо-мусульманський, індо-християнський єдиний світ Євразії, єдину природню спільноту зі світовою криницею знань та досвіду.



Ніхто не стане заперечувати історично величну спорідненість слов’ян з тюрксько-монгольськими народами, арабами, євреями. І хоча певні кордони іудео-християнського та мусульманського світів існують й до сьогодні, проте будь-які їхні народи знайдуть спільну мову, за винятком дюжини вчених та політиків-прагматиків, яким не завадило б також не забувати, що й вони вийшли з єдиного цілого, а всі ми, без винятку, знову ж таки прямуємо до тієї своєї первісної цілісної єдності, з якої й вийшли. Рід людський Дерево, а гілки – народи його. Ті або те, що протирічить їх єдності – суперечить розвитку самих світів та збиває з істинного шляху. Тому, коли хтось говорить про себе, нехай і досить агресивно: «Я-мусульманин», «Я- християнин», «Я – іудей», в дійсності, то лише етикетки його матеріального тіла. Бо люди поділені запропонованими їм релігіями. Таким чином він відстоює не свою віру чи рідну землю, а свою бездуховність та примітивне тлінне своє життя. То – тільки назва, суть в іншому: як ліс і вода – неодмінний одяг Землі, так і всі люди та їхні держави – лише живі її форми в часі, які їй відповідають. Світ – один для всіх.

При існуючому ж способі життя так може вийти, що Земля відносно швидко перетвориться в пустелю. В Галактиці мертвих космічних тіл стільки завгодно! Щоб такого не відбулося, виникла життєва потреба в цілком новому та досить свідомому розумінні-мисленні людства.

Тож злам комплексу застарілих стереотипів: політичних, економічних, соціальних, наукових, усієї масової свідомості – потреба часу, так само, як і нашої свідомої до цього волі. Подібний злам дозволить зберегти себе та стати свідомими господарями своїх земель-держав і національною світовою елітою. Як представники народів, якраз саме вона буде спроможна плідно використовувати існуючі форми самореалізації: колективні, національні, локальні та планетарні. Творчий її розум поведе і все Людство до реальної його мети: Гуманістичної Цивілізації, в якій кожна людина обов’язково буде Особистістю. Цей шлях також не буде ні легким, ні коротким, одначе він для нас – конче необхідний.

Що ж стосується різних об’єднань, мій друже, співвітчизнику, – багатьом до них не звикати!

Будь здоровий.

Лист IV Центри і координаційні органи

Співтовариства «Євро-Азія»
Розуміння необхідності появи широких громадських і державних добровільних об’єднань для вирішення спільних проблем (не лише безпеки) виникало ще із сивої давнини в думках і практичних справах найвпливовіших і найосвіченіших представників тогочасного світу. Одначе більш широке втілення його в життя, зазначу ще раз – на добровільній основі, розпочалося у ХХ віці, коли вже не окремим, а багатьом стало добре зрозуміло: необхідно разом повертатися до Природи, повертатися туди, звідкіля забрала людей загальна омана. А оскільки життя людей ставало все більш суспільним, особливо широкого розмаху такі об’єднання набули після Другої світової війни, хоча все-таки вони продовжували нести в собі все ще залишки минулого свавілля тиранів та завойовників.

У нас же мова зовсім про інше об’єднання людей і народів, про Співтовариство «Євро-Азія», яке забезпечить їм майбутнє загальною для всіх них ідеєю-мінімум, ідеєю виживання, з якої обов’язково виникне ідея-максимум – безсмертя. А тому наше Співтовариство не ідея, а крайня необхідність. Її не важко зрозуміти, уявивши місця, які займають в житті Людства інші народи: ні один із них не може зайняти місце іншого чи взяти на себе замість нього що-небудь з його місії. Коли все ж таки хтось хворіє іншою хибною думкою, потрібно її якнайшвидше позбутися, в протилежному випадку – небезпеки не минути. Але я впевнений, такі зміни у свідомості вже відбуваються. Вони відбуваються ще й тому, що як порубіжжя епох Риб і Водолія принесло епоху останнього, так і більш широке розповсюдження розуму серед Людства переможе його ненаситні емоції.

На чолі держав, як малих, так і великих, стануть зовсім інші його представники, ті, які в своєму духовному та інтелектуальному розвитку піднімуться над кордонами та міжетнічними протиріччями. А їхнім покликанням, як нездоланним внутрішнім потягом, буде свідоме сприяння появі Співтовариства «Євро-Азія». До них прислухається, а потім наслідує їхній приклад і більшість людей, охоплених найпекучішими проблемами. Окрім того, наділені добротою серця та вірністю і благородністю судження, вони допоможуть змінити поступово і суто неприродне до цього часу явище: емоції кожної людини не стануть домінувати над її розумом. Якраз саме тоді людина стане Людиною і буде відповідати тому, для чого вона створена.

Її розум прокладає собі вже дорогу, оскільки стає все очевидніше, що зберегти себе неможливо навіть тоді, коли її інтереси чи інтереси цілої нації будуть зорієнтовані лише на самих себе. В часі такі інтереси не можуть бути забезпечені, якщо не будуть скоординовані з наднаціональними в напрямку спільного вирішення кризових глобальних проблем планетарного, регіонального і місцевого характерів, які, безумовно, мають тенденцію до швидкого розростання. Без їх вирішення слід чекати посилення жорстокості через індивідуальний егоїзм окремих держав..

Найтісніше ж зіткнення із сусідніми рівновеликими культурами та спільне історико-релігійне духовне збагачення цінностями цих культур утворить на стародавньому Євразійському континенті саме той баланс сил, який вкрай необхідний, щоб перекрити дорогу світовому загарбницькому абсолютизму. Одночасно виникне і той механізм, який унеможливить створення абсолютних центрів влади і відсутність периферійних областей Великого Суспільства.

Аналіз ісламо-християнських і індоєвропейсько-тюркських цивілізаційних контактів, усвідомлення історичної спільності та реалій життя слов’ян, тюрксько-монгольських народів, євреїв, арабів дозволяє зробити висновок про можливість і необхідність появи Співтовариства «Євро-Азія» з трьома незалежними і рівновеликими Центрами в столицях України – м. Києві, Казахстану – м. Астана, ОАЕ – князівстві Дубаї, як молодих країн, на рахунку яких немає жодного військового конфлікту і які не ведуть боротьбу за «життєвий простір», а, будучи як великими, так і малими, утворюють трикутник двох континентів – Європи та Азії. Їхнє розташування винятково вигідне, воно робить їх ключовим субрегіоном, що з’єднує своїми транспортними артеріями Захід, Схід, Північ та Південь євразійського континенту, а незамерзаючі їхні морські порти створюють сприятливі умови для безпосередніх з’язків з країнами інших континентів. Така їх тричленність надзвичайно корисна ще й тому, що стає триєдиною силою трьох майже споріднених культур, як жовтий колір (вогонь), блакитний (вода) дають поєднаний зелений (життя). Одначе Центри Співтовариства, впливаючи один на одного, працюють автономно, хоча обопільно доповнюються досягненням дольових цілей у здійсненні спільної Мети. Основне їхнє завдання, базуючись на принципі взаємозбагачення, від якого залежить майбутнє всього Людства, – це координація зусиль існуючих на континенті духовних і інтелектуальних баз, а при потребі – також і поєднання механізмів макроекономіки.

Розуміючи під Центром більш високий рівень обов’язку і духовної величі, їхня кількість у Співтоваристві не може бути сталою. З’являться й інші центри чи канали комунікацій, які притягнуть до себе складові його частини. Додержуючись єдності, їх збільшення лише сприятиме розповсюдженню знань і збереженню здорових і незалежних думок. Але це з часом, мій друже, після подолання свого сумління дюжиною вчених і прагматиків-політиків. Початок – справа завжди складна, тим паче новий порядок, який з’являється на горизонті і який бажаємо ми поступово розповсюдити.

Центри Співтовариства «Євро-Азія» можуть мати на державному і недержавному рівнях свої координаційні органи. Наприклад, на недержавному – Творча (ділова) рада учасників Співтовариства для аналізу його розвитку та обміну творчим досвідом. З цїєю ж метою вони також можуть проводити телерадіоконференції, дебати, «круглі столи» т. ін. Безумовно, чільне місце в поступових інтеграційних процесах Співтовариства мають посісти неурядові громадські організіції.

На державному – на рівні голів урядів кожної держави-учасниці Центрами утворюється Економічна рада зі статусом дорадчого форуму. Її завдання – забезпечення принципів рівності, взаємної вигоди і врахування розбіжностей у рівнях соціально-економічного і культурного розвитку країн-членів Співтовариства. У Співтоваристві «Євро-Азія» має бути використана така форма колективної, національної та локальної самореалізації, яка себе виправдовує, звичайно посилена засобами ООН.
Таким чином, мій друже, співвітчизнику, у широкому розумінні Співтовариство «Євро-Азія» – це об’єднання суверенних держав у живу, всеохоплюючу євро-азійську спільноту зі збереженням культури і громадської індивідуальності, традицій та звичаїв кожної нації і народності для більш ефективного, плідного залучення філософських, наукових, економічних та культурних досягнень країн Євразійського простору до спільного вирішення існуючих світових кризових проблем та попередження нових.

У більш вузькому розумінні – для здійснення кожною з цих країн та їхніми народами своєї великої місії на землі.

Людство врятує лише розум, який дала йому Природа, хоча все ще й не досконалий, але здатний до вдосконалення!

Будь здоровий.

Лист V Новітні подихи Шовкового шляху

Як і передбачав я, мій друже, співвітчизнику, тебе не могла не захопити така важлива для України і всієї світової спільноти перспектива, як відродження в новітньому значенні найдовшої в світі дороги – Шовкового шляху, який суходолом з’єднає у конструктивно-плідній співпраці не одних лише протилежно наддалеких острівних Японію і Англію, але й більше 30 країн Євро-Азії. З ним пов’язана звідси й ідея, як тобі відомо, появи в недалекому майбутньому на європейсько-азійському континентах (в Євразії) цілком нового Співтовариства незалежних держав. Вже тепер світ будується на спільних зусиллях, то ж його суспільства майбутнього, отримавши міцніші зв’язки, будуть в більшій спромозі розвиватися і спільно вирішувати питання завтрашнього дня – збереження життя на планеті Земля.

Дійсно, безкрайні степи, гірські хребти і водні перепони вже не є перешкодою найпліднішим стосункам Заходу і Сходу. Тож одним із важливих механізмів пожвавлення їх комунікації, розширення партнерства і співпраці стають новітні подихи Шовкового шляху, який функціонував колись як регулярна дипломатично-торгова і, в певній мірі, культурно-наукова артерія (коротку історичну довідку про нього дивись перед листом I). Тепер його значення виходить за межі суто зазначеного – людський світ перебуває в досить складній фазі свого буття. В нових умовах стало вже неможливим вирішувати нагромадження проблем старими методами і підходами, такої потреби, наприклад, як збереження життя на планеті Земля раніше не існувало, тепер же – це прямий обов’язок сучасників перед прийдешніми поколіннями. Тому відроджений Ш.ш. мусить поєднати в першу чергу людяність і духовність народів, посилити життєдайність їх діалогів, за чим народиться, безумовно, й цілком інша ідеологічна парадигма життя. Звідси постає й нова, на відміну від існуючої, ідея євразійського простору. Вона – цілком інша, бо не ділить його на свої і чужі інтереси. Безумовно, лишиться ще існуючий горизонтальний раціональний підхід, проте привалюватиме вертикальний духовний. Тобто у географічному просторі Ш.ш. лишається механізмом і носієм матеріальних стосунків і зв’язків, але в сакральному – цілком інший. Для збереження свого життя народи відчують необхідність вищого духовного поклику. Ось чому Україні, яка не маючи в розпорядженні досить потужних для впливу економічних, фінансових, технічних та інших матеріальних важелів, визначено використати разом з природно-географічними й свої унікальні духовно-інтелектуальні можливості і зіграти важливу роль у подальшому розвитку Євразії. Це та «золота акція України», яку визначав у свій час й Пантелеймон Куліш.

Тобі вже відомо, мій друже, що землі твоєї країни поправу вважаються сакральним місцем (ареалом) формування генофонду різних народів. Зокрема, Індії, Ірану, Західної Європи та інших. Бо Україна знаходиться повністю і майже в центрі Великого Арійського поясу і по її землях проходить головний суходільний шлях з Азії до Європи і навпаки. Це неосяжна, більше 13 тис. км. водно-лісостепова територія, серце планети Земля. Тут величезні ринки, сировинні запаси, фінансово-матеріальні ресурси і їх резерви, неосяжний ніким і нічим інтелектуальний потенціал. Якраз саме по цій території проходив стародавній «Великий Шовковий шлях» (у зворотному напрямку він же – «Хлібний шлях»). По його узбіччям виникали поселення іудео-християнського та мусульманського світів. Географічно і генно-історично цей безмежний простір був і лишається прабатьківщиною багатьох сучасних народів, є їх спільною соціально-економічною і духовною ємністю. А сама Україна була й лишається на ньому одним із енергетичних вузлів планети, випромінюючим досить інтенсивний струм зв’язків двох континентів. Про це символізує наш прадавній державний герб Тризуб – символ єднання також трьох вір – трьох світів. Тож її покликання не лише в сприянні облаштування регіону, а як країни Ш. ш. – поширенні в нову епоху Водолія інтелектуально-здорового мислення, особливо розумної діяльності на всій Євразії, що призведе до уникнення фатальної руйнації величезного життєвого простору. Тож як «золота акція» і ключ до євразійського простору, Україна, як приклад іншим, зробила вже декілька вагомих кроків для Євразії і світу вцілому, і одним із них – відмова від ядерної зброї. Це природно і нічого містичного.

Отже Ш.ш. – не лише символ дороги, не давно минула торгово-економічна стадія. Не подихи сивої давнини і не втеча від суворої дійсності на початку ХХI століття – третього тисячоліття. Він – вкрай необхідний Людству, і є простором інтересів насамперед країн і народів Ш.ш. Він навіть здатний привести Велике Суспільство до гуманістичної (по Вернадському – Ноосферної) цивілізації, бо є категорією і локальною, і планетарною, не співставленою з вузько людською, в якій Євразія й до тепер за відсутності балансу сил все ще лишається розділеною між безліччю різноспрямованих і суперечливих течій та мілких інтересів. Функціонування ж найбільш оптимального євразійського сухопутно-водного шляху (він коротший за існуючі до 2000 км.) згармонізує буття Сходу і Заходу, в якому якість життя, безперечно, не буде пов’язана лише з рівнем матеріального споживання і використанням сировинно-матеріальних ресурсів. Але чи можливе таке? Можливе, бо життєво необхідне. До того ж, як відомо, спільні зусилля добре компенсують неспроможність окремих. З розвитком новітнього Ш.ш., тобто з зростанням ефективності умов буття народів, спочатку послабляться, потім можуть бути й повністю усунуті причини різноманітних інтриг, тяжких спорів, непримиримих конфліктів і навіть війн. Він застережить також можливу появу наджорстокої світової авторитарної влади окремих держав або обмеженої корпоративної групи інтелектуалів-землян без «роду і племені». Але основним в ньому лишиться поглиблення людських стосунків, укріплення соціальних зв’язків на основі розширення можливостей кожної з країн і їх народів. Що дозволить не лише завбачувати, але й разом вирішувати локально-планетарні кризові проблеми і різні загрозливі виклики буттю.

Пожвавлення Ш.ш. обов’язково призведе до більш динамічного розвитку і масштабного будівництва у всіх його країнах. Виростуть нові міста і містечка, появиться осілість. А це означатиме, що суттєво зменшаться величезні потоки людей, які в пошуках ліпших умов існування рухаються тепер в сторону Європи. Коли ж зникне на всьому просторі й військове протистояння, колосальні ресурси, які йдуть у ВПК, вивільняться і стануть використовуватися для блага людства. Тож зникне існуюче несправедливе розмежування на Схід і Захід, як і потреби робити свій вибір чи визначати своє відношення до векторів азійства і європейства (шкали бідний – багатий),або чиєїсь «ключової ролі». Натомість, щоб людина проявила справжній свій природній потенціал, виникне необхідність посилення її значення і в неї «інвестування», з одночасною вимогою до неї самої саме людського буття. Звідси й країни і їх народи мусять лишатися там, де природно мусять бути, і жити в тому світі, який найбільше відповідає їх генетичним запитам. Не в міфічно-обіцяному, а в тому, який переданий їм предками, де проходило і проходить їх формування на природних умовах життя. Це стосується й бізнесу, активна роль якого лишається, але ніяк не передуюча.

Що ж стосується України, яка перебуває в епіцентрі Сходу і Заходу і є колискою Євразії, то згідно своєї місії вона обов’язково займе самостійну позицію і зіграє активну роль в діалогах її країн, стане в дорожньому проекті планетарного масштабу інтеграційним центром миру. Вже тепер вона є з побутово-матеріальної точки зору надзвичайно важливою міжнародною транспортною артерією – по її території проходять трансєвразійські, в т.ч. авто-нафто-газові, магістралі. Все це укріплює її духовно-політичну міць і дозволяє розширити межі українського впливу. Тож короткозорій, куцій політиці, мій друже, співвітчизнику, або фрагментаризму, місця тут не має, як і тій власності, господарі якої дбають сліпо лише про себе і свої прибутки. Ще й тому, що на євразійському просторі відбуваються переміни: міняється бачення, оновлюється сприйняття. Корисними стають навіть зміни в існуючих «правилах гри», бо й у планети є фізична межа… Ми всі мусимо діяти!

Тож в сучасному глобалізованому світі поряд з державними структурами мусять діяти безпосередньо й відповідні неурядові громадські організації. Країни, в яких є вони, отримують лише вагоме сприяння та перевагу. Спираючись на своє самодостатнє становище і громадську позицію, вони здатні посилювати спільні зусилля в реалізації питань майбутнього. Їм під силу, наприклад, розпочати з представниками національних організацій групи країн самобутнього ареалу підготовку певних політичних умов, або приступити до формування геогромадського Акту про новітній Ш.ш.

Таке – й суть епохи Водолія.

Будь здоровий.