Існує Вселенський цикл людського Буття, який складає два земних стани і один позаземний, проходить спіралеподібно в часі – 9 міс. + 90 р. + 900 р. = 999, і в просторі – лоно (жінки), атмосфера і зоряне небо. Тобто, є особливий зв'язок земного буття людини з вищим його рівнем – неземним та його духовними реальностями.
Але, щоб він відбувся, потім пройшла й земна інкарнація, повинна також відбутися в людині її внутрішня реальність: «зізріти» і виділитися нетлінна мікроплазма у вигляді німба (хмаринки) обсягом близько 200 мікрометрів/енергем. Істинний потенціал її ще не розкритий, можна лише припустити, що вона несе в собі код життя (ідентифікатор людини) до тої природної Благодаті і насправді людської Душі, з якою і в якій проявляється ознака непереборної тяги знову «воскреснути» і повернутися на землю у виді нової людської плоті наповненої матерією материнства й вищого одуховлення. Тому людське й причетне до божественного і в космічній безодні не загублене, а людина як людина не зникла й ніколи не зникне. І щоб незвідане пізнати, важливо продовжити пізнавати себе у вихорі й інших енергій.
Досліджуючи Вселенський цикл і мікроплазму, можна отримати в перспективі й те, що ніколи ще не було доступним, і наблизитися до відповіді: чому і для чого існує сама людина й Людство в цілому. Проте традиційне сприйняття Буття і відношення до нього має отримати інший підхід й іншу парадигму.