-1-
Тепер, мій друже-співвітчизнику, повернуся до того, що називав я Духосферою. Цей тонкоенергетичний трансцендентний простір зі своїми рівнями (горизонтами) Буття – реальність іншого світу – не раз згадував я у попередніх листах. Незважаючи на те, що людина мешкає не в одній зримій природі, але й у незримій – духовному світі, він все ще лишається недоступним її звичному фізичному сприйняттю. Проте змінюючи свій енергостан (енергоритм), вона може мати дотик до нього, сприймати його і навіть контактувати з вищими його рівнями. Тобто дещо все ж пізнала про нього, тому змогла зрозуміти: все те, що їй зриме – не весь світ. Сприяли його розумінню і ті її здатності, що лишилися від першопредків. Завдяки їм вона прийшла також до висновку, що душа її, як надтонка матерія іншого виміру, не може існувати в тілі, полишати його, а потім знову повертатися в нього. То – навіяне і хибно привнесене. Насправді, Душа за межами її тілесної оболонки, і не де-небудь, а саме в могутнішому над силами матерії духовному (сакральному) світі, де не має «дикості егоїзму і біржового варварства». Тобто в просторі Духосфери, обширі незримої її стихії, звідкіля черпає й для себе життєву силу – вітальну енергію.
Здавалося б дивним, що Духосфера, наскрізь пронизуючи всі структури планети Земля, людському загалу майже невідома. Проте відповідь є: різні виміри.* До того ж люди володіють лише вузьким атмосферним простором між світами і то тим, що майже біля поверхні землі (інші тільки освоюють). Вони мають всього п’ять органів відчуттів, які, незважаючи на те, що працюють автономно і майже автоматично, всі здебільшого спрямовані зовні, на сприйняття переважно матеріального. Вони ще малопотужні, тому й не всеохоплюючі. Духосфера ж, як духовне покриття землі й інший вимір, має значно могутніші енергетичні якості.** Вона, оповиваючи земну кулю, «розлита» повсюди, їй підвладні також морські і земні глибини, проте лишається переважно зовнішньою оболонкою, метафізично-астральним, духовним простором землі. Звідси, вона перебуває і в тому, що на початку XX ст. називали біо(ноо)сферою (В.І. Вернадський), пневматосферою (П.А. Флоренський), ноосферою – французи Теяр де Шарден і Леруа. І все ж, чи існує вона як космічна категорія й за межами сонячної системи – у геокосмосі чи Всесвіті?
В досить далекі часи Духосфера певно була більш відома людині завдяки тонкоенергетичним її здатностям – вона могла сприймати також різні частоти і беззвучні вібрації. Однак, чомусь, з їх втратою, зникли й природно первинні її сприйняття і відчуття. Навіть тіло її в ті часи швидко призвичаювалося до широкого діапазону температур, але потім відбулося порушення механізму і його теплорегуляції. Як наслідок, тонковібраційне довкілля нематеріального, духовного світу можуть сприймати лише окремі – ті, у кого лишилася і проявляється особлива система відчуттів. Отже людина повністю не відійшла від того, що відбувається на тонкоенергетичному плані. Звідси й те її прагнення і здатність заглянути за горизонт, щоб поглянути на Всесвіт ширше і глибше. Тому й отримала певні знання про Духосферу – вітальну оболонку землі, космоземне її «духополе» зі своїм духовним егрегором.
Отже, переважній більшості представників людського роду відомо про існування лише сфер структури планети Земля – ядра, мантії, кори, води, тропосфери, стратосфери, мезосфери, термосфери та екзосфери. Проте і серед них тільки окремі вловлюють тонкі, високі, чисті енергії і їм
___________________________________________________________
* Відомо, чим менше просторових координат, тим матеріальність (світу) щільніша.
** В ній діють відомі людині енергії – фізична (інтелектуальна, естетична, моральна, психічна, емоційна, ментальна), вітальна і привалює, звісно, духовна.
– 2 –
відкрита «їх музика і мелодійні звуки». Вони сприймають їх як дивно-приємні вібрації нематеріального світу, які, буває, переносять у мистецтво.Тому й отримує воно зміст і форму та створює те магічне середовище звукових образів, яке надає зовнішнім звучанням той внутрішній заряд, що посилює відчуття піднесення, людяності і разом з ними – вічності. Все воно засвідчує, що небо дійсно не пусте. Навіть зримо воно зіркове, не бездонне, перебування ж, наприклад, в стані катарсису чи ченнелінгу – короткотермінового просвітлення і духовного піднесення, контакту з іншими рінями Землі – підтверджує також, що наповнене й духовністю. Тож щодо Духосфери, вражаючої сили «Небес» (Небесного Граду, «Граду Божого», лона зоряного неба), горнього простору, де діють Закони гармонії і зворушлива красота – маються не одні здогадки.
Дійсно, Духосфера, як духовна система Природи, перебуває серед людей, вона в них і над ними, в близькому і, напевно, наддалекому Космосі. Вона наповнена завжди безсмертним Духом, тому пронизує все і слугує метафізичним самоорганізуючим помешканням для Вищих сил верхнього світу. Є ідеальним простором життя всього живого органічного і неорганічного, який, як зазначав, всепроникаючи, поєднує й інші сфери людського Буття і польові цивілізації. Коротко, Духосфера, ця вимірніша і макрозначніша, ніж відомі людині сфери, наповнена тою духовною енергією, яка слугує для буття і творіння не одних людей. Перебуваючи у свідомому просторі як жива сфера з вищим силовим полем й енергією, вона є причиною постійного духовного людського піднесення і єднання їх з джерелом свого буття – Душею, яка разом з Духом є безсмертними представниками і планетарними силами Вищого Розуму. Тому Духосфера найщільніше пов’язана з людиною і землею, за яку «тримається» своїм гравітаційним полем.* Ось чому закінчення шляху земного – не кінець всьому, бо земний людський три-чотиривимірний світ має свій рівень у Духосфері, інші – свій.
Таким чином Духосфера і її небесне відлуння – духовний (сакральний) світ – не є щось надприродне. На земному рівні, в земному бутті Духосфера проявляється в першу чергу людиною, тож і пов’язана з нею з початку і до кінця. Тому й приходять людині її відчуття, вона навіть прагне до неї майже так, як і до свого перебування в незримій атмосфері, повітря якої постійно потребує. Людське духовне відлунюється в земному житті еманаціями теплоти, відчуттями легкості і комфорту, проявами доброти та іншими чеснотами, бо проходить взаємодія з тою духовно-польовою стихією, яка все ще існує поза звичним людським розумінням і незалежно від нього. Ось чому й понині людина добре не знає що воно є і звідкіля беруться відчуття, думки (мислеформи), мрії, ідеї, прагнення, уявлення, а також вибір, інстинкти, емоції та інше. Не буде знати певно доти, доки не пізнає Духосферу, яка досить сильно відрізняється від відомих їй інших сфер. Зокрема, хоча й складає вона, як атмосфера, єдине космічне поле і єдина для всіх людей, але на відміну від тримірного атмосферного простору її простір цілком інший. Як приклад, коли атмосфера, цей наповнений духовним началом повітряний океан перебуває в ній з краю до краю, має свою вагу, може бути зримим і нести в собі запахи, визивати атмосферні, кліматично-екологічні зміни і проявляти різні явища, то у Духосфери подібне відсутнє. У них може бути певна схожість
__________________________________________________________
* Й до сих пір фізична сутність гравітаційних процесів залишається таємницею. Однак згідно традиційної науки, гравітаційне поле Землі (земна тяга, притягування) утримує газову атмосферу, не даючи їй розчинитися в космічному просторі. Тож, напевно, більш сильніше поле сонячної системи, взаємодіючи з земним, утримує Духосферу?..
– 3 –
тільки в тому, що вони мають свої рівні наповнення і проходять в них постійні перемішування, від чого, буває, проявляються місця повної бездуховності – аномальні місця, щось на зразок безкисневості в атмосфері. Проте такі явища рідкісні, вони не притаманні Природі, особливо на рівнях біля або на незначній відстані від землі. Єдине, що їх поєднує, так це те, що мають загальні для людей блага, одначе тільки духовні, на відміну від інших, без перешкоди можуть належати всім.
З зростанням людини, з поступовим піднесенням її на вищий цикл буття, посилюється й сприйняття нею духовного – частоти його вібрацій. Вона стає духовно іншою, бо отримує більш розвинуті відчуття, особливо екстрасенсорні здатності і здібності, тим самим не просто наближається, а поєднується з Вищою природою. Звідси й та її потреба тримати себе в житті в енергобіогармонії з Природою. Не для наживи, звісно, чи її притлумлення, а посилення в собі, як людському виді, життєвих енерговібрацій, щоб переважало саме людське. Саме так наповнюється вона духовністю і розпочинає дивитися на світ ширше, ніж з рівня того, що лише на столі. На жаль, поки що добре не відомо для більшості як сприймається фізично-органічним тілом вища енергія. Не та енергія, що є формами хімічної, електричної, механічної тощо переробки, а цілком інша, коли, наприклад, на запит – сам Всесвіт відповідає. Таке під силу лише окремим. Іншим – в суєті не до цього. Тому й не розуміють, чому, буває, так стається, що й вони набувають піднесеного стану, або виникає у них духовний потяг.
Попри унікальність людини в цілому, вона ще не відповідає космічній «програмі». Її чекає наступна еволюційна ступінь. Проте потрібні знання і певні здібності можуть прийти їй швидше, коли, по-перше, вона здружиться з Природою і її тіло стане сприймати якісніші характеристики. Тобто, як біологічний вид, вона також набуде певних змін і зможе більш поглиблено відчувати те середовище, що незримо її оточує. По-друге, збагнувши власну природу, розпочне приймати себе насправді як найвищу в Природі цінність і триматиме в собі буття саме людського рівня, на якому немає місця підкореною і поневоленою. По-третє. Існує постійний і нерозривний зв'язок тонкого і матеріального світів. Тож отримавши зв'язок з Духосферою, ніколи не забувати, що її духовне поле не лише для людей і всього живого. В ньому мешкають також Вищі сили верхнього світу – Дух і Душа і діють універсально-сакральні закони всього Буття. Отже, можливість існує і нею можна скористатися. Проте варто спочатку ознайомитися з непорушними вищими і єдиними для всіх Законами Природи, які діють поза людською волею. Насамперед, свободи волі (нікому її не передавати), дії або зворотного зв’язку, рівноваги, рівності (відповідність вібрацій), єдності, маятника (крайностей), протилежностей, міри (мати необхідне), часу і збереження енергії. Бо відхилення від них визиває також дію вищого Закону – Закону наслідку (наслідків). Зрештою й сама людина (людство) навічно пов’язані з Духосферою, між ними існує активна взаємодія, відбувається їх постійний інформаційно-енергетичний зв'язок. Коли він неперервний, йде її збагачення, коли ж ні – навпаки. Безперечно, знайомство з ними не обіцяє відразу повного їх розуміння, але дозволить самому впорядкувати своє життя. Принаймні позбутися деяких ілюзій та подивитися на речі і дійсність більш реально. Саме тоді й проявляється потреба не буденно-звичних перемін, а пізнання вищого і іншої мірності, в т.ч. польової, за якою відбуваються зміни в світосприйнятті – світ відкриватиметься й іншою своєю стороною. Все воно реальне і дійсно можливе. Не потрібно лиш споглядати, або брати приклад з тих, хто зайняв позицію, коли ніщо навічно не дається і ніщо в кінці не забирається з собою, то, мовляв, лови мить і насолоджуйся всім. Такі не розуміють, що народження людини всього-навсього для пізнання матеріального світу, ніяк не для накопичення матеріальних благ. Також з тих, хто займається обслуговуванням свого тіла чи дбає про «зручності для нього». Не переводити себе в світ рефлексів і інстинктів. Психологія таких – невіра в себе.
– 4 –
А мета життя – примітивна. Благо є й ті, хто досяг і досягає пізнання. До того ж питання людської духовності не тільки на вустах – світ також перебуває в очікуванні певних швидких і навіть надшвидких подій, здатних замінити існуюче земне буття.
Безумовно, мій друже-співвітчизнику, не так все просто. Людина лише на початку освоєння польових основ і того простору, який оточує і пронизує Землю. Як складеться існуючий нестійкий контакт людського земного життя з неземним Буттям, чи буде продовжене збільшення його затратної «суми зусиль», залежатиме від напрямку руху, вірного сприйняття духовного (сакрального) світу і справжнього розуміння його вищості і магічності. Подібне його пізнання обов’язково призведе до розуміння й того, що ж насправді відбувається з людиною (хто вона, звідкіля прийшла, куди прямує і т.п.). Пізнавши себе, зрозуміє й Космос. Поки ж що знає: духовна енергія в людині – то велика її сила. Яка ж тоді в Духосфері? Гігантська?!.. Коли ж людський світ і духовний між собою пов’язані, то для зміцнення людського буття на планеті Земля досить важливо пробуджувати і ті латентні сили-енергії, які лише частково затребувані людиною.
Будь здоровий.
Керівник «Центру «Євро-Азія» – III тисячоліття»
Михайло Гречка