Щодо буття і можливостей людини
14.06.2016

Людина народжується у двох своїх суттях: плоті і дусі. Тому природно отримує дві головні основи для свого буття – плотську (матеріальну) і духовну. Саме від них залежать її думи і уяви про життя, поступки і дії. Коли матеріальна основа людині ніби добре й зрозуміла, проте вона проявляється їй здебільше спотвореною або викривленою, як плід вже з нав’язаним, в т.ч. з відповідними правилами і законами. Тому вимушена й крутитися «як білка в колесі», не дбаючи про іншу – духовну. Але ж Природа нічого не робить марно, надавши їй й духовні дари – особливі здатності і здібності. Звідси й духовність від - ДУХ-вніс-Творця. Який же ДУХ вноситься в себе Творця? Коли надає повну перевагу всьому зримо матеріальному і повсякчас ним користується, то, звісно, вносить лише щільно-нижчі види Його енергій. Поруч з таким, людині постійно ще й пропонується «терпіти чи молитися»… Подібний її повний матеріалізм – то однобоке життя, яке й призвело до погашення в ній насправді духовного, послаблення інтелекту, затухання інтуїції, совісті, проявів негармонійного буття з Природою. Але ж в людині є і ті природні феноменальні дари, ті її енергоресурси, про які не знає, тому ними й не користується. Коли ж щось і проявляється їй – сприймає за випадковість чи чудо. Таке від того, що вона не вносить в себе Духу вищих енергій Творця – ефірної, астральної, ментальної, казуальної і насправді духовної. Звідси, хоча й успадкувала вищі природні дари: біоенерголікувальні можливості, телепатію, телекінез, телепортацію, левітацію, яснобачення, психометрію, інтроскопію та багато ще іншого з вищого енергосвіту Буття, проте поєднати їх з матеріальним не може, оскільки добре не знає, що воно являє. Переставши користуватися вищими енергіями, загубивши свої здатності і здібності, людина перестала жити в повну силу, насправді любити і бути любимою всім серцем. Звідси і той отриманий устрій життя, в якому майже відсутня духовна складова і її енергетика, не розуміння, що є духовність в дійсності і яка духовність вноситься в себе, який має духовний розвиток і до чого він веде. Звідси й та підміна своїх дарів «різними досягненнями» цивілізації, а головне – продовження своєї деградації.

 

Без насправді духовного - людина ніщо. Однак вона може поєднувати в собі і матеріальне й духовне, оскільки природно ширша, значно свободніша і об’ємніша, й отримувати надзвичайно великі і могутні для себе сили і можливості. Як не як, й сама планета Земля потребує її духовного прозріння і оздоровлення.

                       

(Як саме і завдяки яким своїм «механізмам» можна стати Людиною – про це також в книзі Михайла Гречки «Таїна людського Буття»).