Великий шовковий шлях: сьогодення та майбутнє
28.05.2013

Гринкевич Олександр Йосипович

професор кафедри міжнародної інформації

ВМУРоЛ «Україна»,

к.філос.н., доцент, с.н.с.

 

             Великі можливості виникають у зв’язку з розгортанням у світі діяльності з реалізації континентального мегапроекту «Нового шовкового шляху"     (НШШ).

     Як добре відомо середньовічна цивілізація зобов'язана "Великому шовковому шляху" не тільки знаннями про виготовлення шовку, але і розповсюдженням основоположних тех нологій виробництва паперу, фарфору, скла, книгодрукування. Ще більше значення мало вплив східної філософії на розвиток європейського природознавства.    

       З XY століття інтенсивність транзитної торгівлі на Великому шовковому шляху поступово зміщується на південні морські траси. Але, але  … згодом все частіше у ХХ сторіччі людська думка, а у ХХІ сторіччі людство у своїй практиці все більш повертається до дій щодо  відновлення Великого Шовкового шляху, але вже на новій технологічній основі та для товаропотоків, що стали суттєво іншими.

         Так, ХХІV сесія Генеральної Асамблеї ЮНЕСЬКО ( листопад 1987 р.) за ініціативою десяти країн, включаючи Радянський Союз, прийняла резолюцію про організацію і здійснення великомасштабного гуманітарного проекту «Великий шовковий шлях – шлях діалогу».    

     Пізніше стали з’являтися масштабні проекти т.зв. транснаціональних коридорів типу TRASECA та інш. Зримою інформаційною складовою зусиль вже більше ніж 55 країн світу з відродження НШШ стає створення розгалуженої інтернет-платформи ЮНЕСКО для віддзеркалення і поширення інформації щодо минулого та сьогодення ВШШ

     Бурхливий розвиток Китаю сприяв суттєвому зростанню вантажних потоків у зворотному напряму. Потреба у відновленні суходільного шляху, що надійно пов’язував би країни Євразійського континенту стає все більш нагальною й отримає об’єктивне підґрунтя.

     32 євразійські країни серед яких Росія, Японія, Південна Корея, Китай, Індія вже підписали угоду про будівництво Трансазіатської дороги протяжністю більше 14 тыс.км. Вона зв'яже країни басейнів Атлантичного і Тихого океанів. За даними Всесвітньої Торгової Організації і ЮНЕСКО, Великий шовковий шлях до 2020 р. перетвориться на найпривабливіший маршрут для туристів, здатний прийняти на свої простори третину всіх мандрівників світу.

     На сьогодні проект  TRASECA – це віддзеркалення трьохтисячорічного історичного маршруту, зв’язку між Європою і Китаєм. Цікаво, що цей проект окрім європейців підтримують США та Японія. В США навіть прийнятий «Акт Браубейка», у котрому продекларована ідея підтримки суходільного шляху між Європою та Азією.

     Мегапроект «Західна Європа - Західний Китай» (загальна протяжність коридору по маршруту Санкт-Петербург - Москва - Нижній Новгород - Казань - Оренбург - Актобе - Кизилорда - Шимкент - Тараз - Кордай - Алмати - Хоргос - Урумчи - Ланьчжоу - Чженчжоу - Ляньюньган складає 8 445 км. З них 2 233 км. по території Російської Федерації,   2 787 км. – у Республіці Казахстан, 3 425 км. – на теренах Китайської  Народної Республіки) уже дав імпульс розвитку в Казахстані малого и середнього бізнесу, сервісної індустрії по всьому маршруту сучасної автомобільної дороги.

     Корисність НШШ, його потрібність сьогодні доводять скупі економічні  розрахунки, за якими стає зрозумілим, що при використанні морського коридору час в дорозі товарів з Далекого Сходу складає приблизно 45 діб, по залізниці Транссибу, що йде через російську територію - 15 днів, а за допомогою транзитного транспортного коридору через Казахстан, Росію і Україну - тільки 10 діб.

     Проведені дослідження на стадії розробки ТЕО проекту показали, що до 2020 року об'єм вантажоперевезень збільшитися в 2,5 разу.

     Те що справа НШШ є перспективною засвідчив дуже характерний факт. У 2011 році уряд США оприлюднив стратегію «Нового шовкового шляху (The New Silk Road), що націлена на поглиблення економічних і торгових зв’язків між країнами Південної і Центральної Азії, на розвиток всього регіону, в тому числі і Афганістану. Обґрунтовуючи нову стратегію її розробники вказували на те, що розвиток ринкової економіки в регіоні притягне туди додаткові інвестиції. Зокрема, як приклад, приводилася можливість того, що хлопок з Центральної Азії буде перероблятися у Південній Азії, а потім продаватися по всьому світу. Згадувався і великий потенціал у експорті енергоресурсів і корисних копалин.

     Сьогодні все наполегливіше на порядок денний відновлення ВШШ висувається питання участі у цьому процесі Ірану. Без всякого сумніву Іран займає стратегічне положення, знаходячись проміж Месопотамією, азійською частиною Турції, Кавказом, Каспійським морем, Центральною та Південною Азією, Персидською затокою та Аравійським морем. Ефективне ведення торгово-економічних відносин у цьому регіоні без Ірану практично не можливе.    

     З історичного досвіду відомо, що і на давньому Великому Шовковому шляху Персія була вузловим центром, оскільки саме у неї були ключові торгові пости Гедросія у сучасному Белуджистані, Гекатомпіл у сьогоденної провінції Семнан и Траксіана, або сьогоденний Хорасан.

     Іранський «східний коридор» здатний перетворити стратегічне майбутнє  Афганистану. Закінчена вересню 2008 р. ця ділянка шляху пролягає від порту Чабахар на берегу Аравійського моря через відносно спокійні іранські провінції Сістан-Белуджистан та Хорасан, і далі йде до міста Мілак на кордоні з Афганістаном. Там вона поєднується з побудованим індусами шосе Зарандж-Деларам у східній афганській провінції Німруз, котра потім виходить на афганський кільцевий шлях Нью-Делі. Слід також врахувати, що Т егеран і Кабул планують також побудувати залізницю вдовж всього цього маршруту, що буде сприяти розвитку торгівлі у напряму Центральної Азії та і навпаки.

     У будь якому разі шлях з Чабахару до афганського кордону має всього  220 кілометрів, це значно коротше ніж 1700-кілометровий шлях з Карачі до прикордонного Торкхама у північно-східної частині Пакистану. Він також коротший 800-кілометрового шляху від Карачі до Чамана, що на північному-заході Пакистану. Будучи реалізованим, новий транспортний коридор покладе кінець пакистанській монополії на транзитні шляхи від моря до Афганістану. Терени ж Ірану стануть також ефективними торговими маршрутами у бік Центральної Азії.

 В успіху континентального мегапроекту –«нового шовкового шляху» сьогодні зацікавлено багато країн, вони ж будуть зацікавленими в його сталому надійному функціонуванні. Тобто й Україна зобов’язана стати необхідним елементом розгалуженої мережевої структури, важливим її ланцюгом. На наш погляд, така обставина буде сприяти забезпеченню національної безпеки України, підвищенню її рівня у першій половині ХХІ сторіччя.

     Активізація всіх видів транзиту через терени України без сумніву буде сприяти як розвитку шляховій інфраструктури, так і покращенню добробуту та всього життя населення прилеглих до шляхів селищ, населених пунктів та міст. Так, не «просуваючись нікуди», залишаючись на своєму місці, на своїх теренах, Україна стане сучасною європейською країною, бо територіально вона і так знаходиться в центрі континенту.