Передмова до статті «Про незриму плазму, чи матриця «воскресіння»?
10.04.2014

Про зриме і незриме, і саму людину…

 

Запитаю читача: невже в кінці життя людини всьому кінець? Звісно, скаже. Коли ні, то що ж після нього? – запитає й він. Безумовно, відповіді ще не має, але вічно такого не може бути, бо життя людини не лише одні органічні процеси, пов’язані з її тілом. Є й неорганічні. Тож в чому сенс смерті? Що, коли несе вона не кінець всьому, а необхідну Природі переміну й іншу природну мудрість? Напевно, важливо більш поглиблено уяснити кінець життя людини і все те, що по ньому і за ним. Тобто, реальність поставити на місце.

 

У світі зримому і незримому є багато цікавого, і все воно потребує поглиблених наукових досліджень. Тож я вирішив коротко поділитися з читачем тим, що зрозумів інтуїтивно і самопізнанням – є особливий зв'язок земного людського буття з вищим його рівнем, неземним. Читач, можливо, й сам відчував вплив невідомих йому сил, які, бувало, проявлялися в його житті, та не звертав особливої уваги. Отже він зустрінеться з новим для себе, незвичним і невідомим. Зрештою, коли це особливе явище дійсно притаманне людині і воно може бути реальним, то чому ж не можна поділитися тим, про що сам отримав певну уяву…

 

                                                                                                                                                                                                                  Михайло Гречка

 

                                                                                                                                                                                                    Повний текст статті в розділі "Магістеріум"